Безсоння

 

Заплутались, умить змінились,

Всі мрії, втомлені думки.

Та іншого не залишилось,

Як мовчки рахувать зірки.

Лічити… поки є терпіння…

Інакше знову не заснеш.

Примари малювати тінню,

Все доки місця не знайдеш.

Та знов холодне підвіконня,

І смужки від зірок на склі,

Ти знов рахуєш, мов з просоння

Забула вкотре, кількість їх.

Порожнім поглядом блукаєш,

Шукаєш, а чого не зна.

Себе від когось мов ховаєш,

Де порятунок уві снах?

І знов думки, як божевілля,

Занадто стискують тебе.

Чомусь дратує все довкілля.

Чекаєш доки не заснеш.