В унісон з душею

На столі знов рум’яний багет.
Перевагу для чаю — ромашці.
Запашний, у фарфоровій чашці,
свіжий чай поміж давніх газет.

 Вітерець у відкрите вікно
невагомі колише фіранки,
відкриваючи вид на альтанку,
він до саду нас кличе давно.

Золотаве проміння на стіл
опустило й розсипало сонце.
Випадкові тобі незнайомці
також люблять платівки вініл.

Загадковий та лагідний сон,
що наснився в середині ночі,
покидати до ранку не хоче,
бо душа з ним твоя в унісон.