Монологи

Заспокоюй свої монологи,
непотрібно свідомість картати
та щоразу саджати за грати
де вирують нестерпні тривоги.

Відчувається стан божевілля –
гамівна знову тисне сорочка.
На папері нерівні рядочки
влаштували безглузде свавілля.

Не затиснеш безмежне у крапку
не отримавши вибуху хвилю.
Онімілі слова є безсилі.
По сорочці чорнилами ляпки.

До світанку хвилин безкінечність
видозмінює бачення часу,
перетворює мозок на масу
та спростовує мови доречність.

Виринай же, набравши повітря,
відштовхнись ти нарешті щосили,
тебе іншого змалечку вчили,
що яскрава життєва палітра.