Зима-чаклунка

Зима-чаклунка диво приховала,

засніжені пейзажі не малює.

Щороку дітвора її чекала,

вона ж щороку плаче та сумує.

Раніш збирала мрії та бажання,

ретельно з них сніжинки ворожила,

не мала в діях жодного вагання,

допоки в душах іскорка горіла.

Забули люди про зимову казку

та мріяти поволі розучились.

Зимові чари визнали фіаско,

понурі дні слізьми дощу пролились.

Сумний пейзаж, за вікнами похмуро.

Невже ніколи диво не здійсниться!?

Та раптом за вікном майне фігура —

промчить зима на білій колісниці.

20.12.2020